Последнее с форума

Йосідзава Акіра

Йосідзава Акіра (Akira Yoshizawa; 14 березня, 1911 – 14 березня, 2005) – світовий майстер оріґамі, що зумів вдихнути в стародавню японську традиційну розвагу щирий дух творчості й підняти його до дійсного мистецтва.

Акіра народився 14 березня 1911 р. у префектурі Тотіґі в багатодітній родині, і був передостанньою, шостою за рахунком дитиною. Із чотирьох народжених до нього сестер, троє вмерли від хвороб. Родина жила небагато, батько вирощував рис й овочі, продаж молока від декількох корів дозволяв зводити кінці з кінцями. Разом з тим у цьому численному сімействі приділяли велику увагу мистецтву, зокрема музиці; а зовсім ще маленький Акіра брав уроки живопису. Прищеплену з дитинства любов до мистецтва він пронесе через все життя. З оріґамі він уперше зіткнувся в три роки, коли сусідка склала йому паперовий човник. Метушня з нею старших братів незабаром привела фігурку в повну непридатність, і Акіра спробував зробити таку ж самостійно. Незважаючи на такий юний вік, це йому вдалося! Можливо, саме тоді зародилася в його душі любов до складання.

У школі, у якій він пішов у шість років, не викладали оріґамі. Однак хлопчик займався оріґамі самостійно, освоюючи фігурки, які традиційно були відомі в той час. У віці 13 років він перебирається в Токіо, де протягом двох років після роботи відвідує вечірні класи. У цей час, як і багато молодих людей у Японії, він захоплюється будистською філософією й регулярно відвідує будистський храм. У віці 22 років Акіра Йошизава влаштовується на машинобудівну фабрику, де крім основної роботи вивчає нарисну геометрію. Незабаром юнакові доручають учити новачків читати креслення. При цьому Йошизава активно використовує оріґамі, пояснюючи їм ази геометричних понять. Ці заняття мають успіх і викликають інтерес не тільки в його учнів, але й у власників фабрики. Акіра одержує дозвіл займатися оріґамі в робочі години. У цей час у нього дозріває уявлення про те, що відсутня і в душі людини, і в природі абстрактна геометрія проявляється у світі у вигляді оріґамі. Він вивчає класичне японське мистецтво бонсай, у якому дуже важливі почуття лінії, композиції й ритму. Він розуміє, що на відміну від уміння складати композицій з кольорів, в оріґамі поки немає міцно завойованих у країні позицій. Проте, він вирішує спеціалізуватися на складанні, прекрасно усвідомлюючи, що йому доведеться йти неходженим шляхом поодинці.

 Друга Світова війна плутає всі ці плани. Йошизава працює у військовому шпиталі, і в цих умовах приділяє час складанню. Коли його підрозділ виявляється в окупованому Гонконгу, він влаштовує виставку оріґамі для поранених, розвішуючи особливо яскраві фігурки над ліжками одужуючих солдатів. Після закінчення війни нема сенсу повертатися в розбомблений Токіо, де життя в цей час особливо важке. Після демобілізації Йошизава їде у своє рідне село в префектурі Тотіґі, де кілька років перебивається випадковими заробітками. Він як і раніше не залишає своїх занять оріґамі. Це був найважчий період у житті майстра. Його дружина, з якої він обвінчався незадовго до війни, вмирає, роки йдуть, а його подвижницька праця залишається непоміченою. Хоча в 1944 році його моделі були включені в книгу Origami Shuko Ісао Хонди, але кардинально ситуація змінюється тільки в 1950 році, коли директора школи префектури Тотіґі обирають президентом профспілки викладачів праці й мистецтв. Він знайомий із братом Йосідзави, і в результаті Акіра може продемонструвати свої роботи на організованій профспілкою виставці прикладного мистецтва. Роботи мають успіх, і Акірі пропонують виступити на з'їзді профспілки з розповіддю про роль оріґамі в освіті. Несподіваний щасливий поворот долі приносить майстрові певну популярність. Він вирішує повернутися в Токіо й зробити заняття оріґамі своєю професією.

У цей час японському драматургові Тадасу Ізаві спадає на думку надрукувати на сторінках газети Асахі Ґраф складені з паперу фігурки, що символізують цикл східного календаря. Ізаві радять звернутися до Йошизави, і той відразу погоджується. Кілька днів і ночей Йошизава творить, не виходячи зі спеціально знятої для нього кімнати. Опубліковані в газеті фігурки роблять справжню сенсацію, настільки вони витончені й граціозні. Таких оріґамі японці ще не бачили! Їхня поява в Асахі Ґраф виявилась поворотним моментом у житті майстра. Велика кількість людей у Японії починають всіляко сприяти у розвитку оріґамі. Йошизава їздить по країні, виступаючи з лекціями в школах й університетах. Його моделі публікують на сторінках періодичних видань. В 1953 році його роботи стають відомі на Заході, в основному завдяки переписці, що зав'язалася з Гершоном Легманом.

 В 1954 році японською мовою виходить перша книга Акіри Йосідззави “Нове мистецтво оріґамі”. Книжка була зовсім невелика й відбивала лише вершину айсберга творчості майстра. Саме в ній майстер виклав свій метод запису складання моделей, що пізніше отримав назву системи Йосідзави-Рендлета. До моменту публікації книжки в Акіри накопичується вже кілька тисяч оригінальних моделей. У тому ж 1954 році Акіра Йосідзава організує Міжнародний центр оріґамі, а через два роки повторно одружується. Не маючи дітей, майстер і його вірна супутниця Кайо Йошизава вважають, що всі твори, які виходять з рук майстра – це їхні рідні діти. Популярність і слава майстра росте. Як і багато хто в Японії, він вважає, що самі божества творять красу його руками. Він не приступає до складання чергової фігурки, не створивши в душі молитву. Жодна з фігурок не схожа на інші – у кожної своя поза, вираз обличчя, свій неповторний вигляд. Більшість унікальних робіт майстра зроблені на основі добре відомих базових форм. Накопичений з роками досвід дозволяв Йошизаві отримувати з них все нові й нові неповторні твори, які дивно нагадують створені природою живі об'єкти. Здається, що положення складок на деяких фігурках майстра точно не визначено. Однак, це не так. “В оріґамі не повинне бути випадкових ліній – говорив майстер новачкам – кожна з них повинна бути продумана”.

 
Починаючи з моменту світового визнання, Йосідзава представляв культуру Японії на численних міжнародних виставках. Саме йому приписують підйом оріґамі від ремесла до мистецтва, що живе й розвивається. Усього Йосідзава створив понад 50 000 моделей, з яких тільки декілька сотень представлені діаграмами в його 18 книгах. Акіра Йошизава винайшов кілька технік складання, зокрема мокре складання. За цією технікою папір зволожнюється перед складанням, щоб автор зміг надати моделі округлості й об'єму. Як вважається, саме це дозволило оріґамі змінити уявлення про себе від дивної фолкльорної забавки до виду мистецтва.

В 1983 році, на знак заслуг, Акіра Йосідзава отримав від імператора Японії Хірохіто Орден Сонця, що сходить.

 

Джерело: wikipedia.org

RSS Подписка

RSS Подписка

Реклама

Счётчики